Павло Сениця

Біографія

Павло Іванович Сениця народився в селі Дем’янці на Переяславщині. З дитинства займався музикою під керівництвом Ольги Максимович, продовжив освіту у школі на хуторі Воздвиженському та Московській консерваторії, де вивчав вокал, контрабас і композицію. Автор численних творів: симфоній, струнних квартетів, опери «Наймичка», хорових та сольних композицій. Працював науковцем-фольклористом, збираючи та впорядковуючи українські народні пісні, і використовував їх у власній творчості. У період радянської влади його твори зазнали цензури, проте він зберіг життя та продовжив творити до кінця життя. Помер у Москві, похований там же.

Досягнення

Автор понад 250 творів: 2 симфонії (1905, 1912), симфонічна увертюра (1908), симфонічна поема (1952), 7 струнних квартетів, квартет для духових інструментів, 2 «Думи» для віолончелі та фортепіано, скерцо для фортепіано, музика для духових інструментів

Автор опери «Наймичка» за поемою Т. Шевченка

Виконавчі твори для хору та солоспівів на слова Т. Шевченка, М. Рильського, П. Тичини, М. Бажана та інших

Науково-теоретичні праці: «Сучасна українська музика» (1923), «Українська вокальна музика» (1925), «Українські народні пісні, записані на Волині» (1926), «П. Демуцький» (1931)

Збирав і досліджував український пісенний фольклор, впроваджував його елементи у власну творчість

Участь у перших українських виставках, концертах у Харкові, Празі та Львові

Після заборон радянської влади на публічне виконання та видання творів зберіг життя й продовжив творчу діяльність у післявоєнний період

Створив нові твори для симфонічного оркестру: «Симфонічний танець» (1945) та «Симфонічна поема» (1952)

Зв'язок з Переяславом

Переяславщина — батьківщина Павла Сениці. Тут він розпочав музичну освіту і отримав перші уроки співу та гри на інструментах. У Переяславі діє музична школа, яка носить його ім’я, що увічнює його внесок у розвиток української музики та культурної спадщини регіону.