Музей «Заповіту» Т.Г. Шевченка

Про місце

Музей «Заповіту Т. Г. Шевченка» відкрито 18 квітня 2008 року у Переяславі в меморіальному будинку, що колись належав лікарю Андрію Козачковському — щирому другові Тараса Шевченка.

Саме в цій будівлі в ніч з 24 на 25 грудня 1845 року поет написав свій безсмертний твір «Заповіт», який став символом національної ідентичності та прагнення свободи українського народу.

Експозиція музею побудована у трьох основних розділах: історичному, меморіальному та літературно-художньому.

Історичні зали розповідають про Переяславщину XVII–XIX століть, козацькі часи та побут місцевих мешканців, через призму розуміння цих подій самим Шевченком.

Меморіальна частина відтворює інтер’єри початку XIX століття — вітальню, кімнату для гостей, бібліотеку та кабінет Козачковського, де поет жив і творив.

Літературно-художні зали присвячені знайомству Шевченка з переяславцями та його творчому шляху під час перебування в регіоні.

У музеї експонуються факсимільні видання «Кобзаря», автографи, репродукції акварелей, культурні артефакти та рідкісні книги XIX століття.

Тут також зібрано твори Шевченка, написані саме на Переяславщині восени 1845 року, включно з поемами «Наймичка», «Кавказ», “І мертвим, і живим…” та «Заповітом», що підкреслює найважливіший період його творчості.

Музей не повторює загальнонаціональні експозиції, а показує унікальний місцевий контекст життя і творчості поета, пов’язаний із Переяславом.

У його колекції є архівні документи, предмети побуту, мистецькі твори, що ілюструють українську культуру XIX століття та вплив Переяслава на формування світогляду Шевченка.

Музей «Заповіту» також є центром науково-освітньої діяльності: тут проводяться виставки, літературні читання, тематичні заходи до Шевченківських днів, конкурси для учнів та культурні програми, що популяризують спадщину поета серед молоді.

Це місце не лише зберігає пам’ять про генія Тараса Шевченка, а й сприяє глибшому розумінню української історії, мови, культури та національної ідентичності.